МІФИ ТА ПРАВДА МОВОЗНАВСТВА. ЧАСТИНА ІІІ

Церковнослов’янський вплив

     Ще одним серйозним впливом, якого зазнала російська мова, був істотний вплив церковнослов’янської або, як її ще називають, старослов’янської мови. При цьому старослов’янский мовний вплив проявляється не лише в старих пам’ятниках писемності, але й у сучасній літературній російській мові. Сьогодні багато російських лінгвістів визнають, що ціла низка особливостей сучасного російського літературного синтаксису, на відміну від розмовної російської мови, є спадщиною або подальшим розвитком синтаксичних рис старослов’янської мови.

Старослов’янськими за походженням або утвореними пізніше за церковнослов’янськими зразками є також багато термінів і назв різноманітних понять російської мови. Такі слова отримали назву церковнослов’янізмів і їх кількість і досі є дуже суттєвою.

Церковнослов’янський вплив проявляється також у фонетиці, у словотворенні й морфології сучасної російської літературної мови.

МІФИ ТА ПРАВДА МОВОЗНАВСТВА. ЧАСТИНА ІІ

Метаморфози, які давно не помічають

Спрощення слів шляхом відкидання літер і складів у лінгвістиці називається гаплологією. І хоча, строго кажучи, під даним терміном зазвичай мається на увазі відкидання сусідніх однакових складів (близозоркий – близорукий тощо), у російській мові це явище набуло більш широкого розповсюдження, коли не лише усувається повтор якогось «зайвого» складу, а будь-який склад (літера) просто відкидається без жодних на те причин. Порівняйте, наприклад, наступні пари українських і російських слів: калюжа - лужа, каламутний - мутный, горобина - рябина, господар - государь, обожнювать - обожать, оболок (діал.) - облако, супутник - спутник, частина - часть, крапля - капля, тхір – хорь та ін.

Абсолютно очевидно, що російські слова утворилися від відповідних українських шляхом відкидання складів і випадання літер.

Так, наприклад, префікс «су-» є досить давнім і досі використовується в таких російських словах, як «сугроб», «супруг», «суглинок» тощо, але в інших словах буква «у» просто «загубилася» (супутник – спутник, сутичка – стычка, суперечка – спор).

МІФИ ТА ПРАВДА МОВОЗНАВСТВА. ЧАСТИНА І

Як формувалися слов’янські мови

Однією з найгостріших проблем в Україні була та залишається проблема мови. Та, передусім, мови української. Незважаючи на те, що Україна вже котрий рік є незалежною державою та, здавалося б, не має жодних перешкод для розвитку української мови, багато українців в східних і південних областях досі не бажають ні розмовляти українською, ні навчати дітей мові своїх пращурів та користуватися нею у повсякденному житті.

Таке небажання викликане глибоко вкоріненою думкою про деяку простонародність або навіть другосортнiсть української мови порівняно із «великою та могутньою» російською мовою. І за часів Російської імперії, і в Радянському Союзі ця думка старанно та з однаковим успіхом нав’язувалася українцям (малоросам) і великодержавними шовіністами, і пролетарськими інтернаціоналістами.

ДЕ НАРОДИВСЯ ОЛЕСЬ ГОНЧАР?

В усіх енциклопедіях та підручниках написано, що видатний український письменник Олесь Гончар народився 3 квітня 1918 року в слободі Сухій на Полтавщині. Однак це невірно. Насправді Олесь Гончар народився в слободі Ломівка на тодішній Катеринославщині (сьогодні це селище в межах сучасного Дніпропетровська). У дворічному віці після смерті матері він був відвезений родичами на Полтавщину. Тільки у 1930-ті роки майбутній письменник зміг приїхати до батьківської хати і побачитися з рідною сестрою, з якою був розлучений багато років тому. 

Будинок по вул. Клубній у Ломівці,
де народився письменник

А восени 1945 року, після закінчення війни, Олесь Гончар знов приїздить до Дніпропетровська, щоб продовжити навчання у місцевому університеті. Під час навчання він живе у сестри в Ломівці. Саме тут, у будинку №25 по вулиці Клубній, учорашній сержант радянської армії, а тепер студент Дніпропетровського державного університету працює над сторінками роману “Прапороносці”. В Ломівці були написані також його новели “Модри камінь”, “Співачка”, “Весна за Моравою”. Тут же було написано й чимало сторінок чи не найвідомішого сьогодні роману письменника “Собор”, в якому автор широко використав дніпропетровський матеріал. Після переїзду до Києва Гончар майже щорічно приїздив до Дніпропетровська і зупинявся в будинку сестри. Тут бували також А. Малишко, М. Нагнибіда та інші відомі українські письменники.