Загальновідомо, що українська абетка
сформувалася на основі кириличної
азбуки, що поширилась у Київській Русі з прийняттям
християнства.
Кирилиця
мала декілька видів чи форм написання (устав, напівустав, скоропис, в’язь та
ін.). Найдавнішою формою кириличного
письма був устав. Проте уставне письмо досить рано почало переходити в більш
швидкі почерки: з'являється нахил; частішають частини букв, що виступають за
межі рядка; розвивається система скорочень. На зміну уставу приходить напівустав
і скоропис (іноді виділяють також перехідні види письма: маюскульний курсив,
перехідну скоропис та ін.). Для заголовків застосовувалася особлива техніка
декоративного поєднання букв - в'язь.
Певний час кириличне письмо з успіхом
використовувалося при переписуванні книг, а з появою друкарства – і для
друкованих. Та згодом громіздкий і застарілий кириличний друк з його складним
правописом і численними титлами став непридатним для друкування наукових
видань, навчальних посібників, художньої літератури тощо.