ЯК ТРЕБА БОРОНИТИ МОВУ

Українське законодавство про мову бере початок від 24 березня 1918 pоку, коли було прийнято Закон Української Центральної Ради про запровадження української мови у банківській і торговій сфері. У ньому зокрема вказувалося: «Всякого роду написи, вивіски... повинні писа­тися державною українською мовою...».

     Директорія УНР прийняла закон «Про державну мову в УНР» (1 січня 1919 року), який затверджував українську мову державною і обов'язковою для вжитку в армії, на флоті та в усіх урядових і загальних громадських публічно-правових установах. Одночасно в законі підкреслювалося, що приватні особи мають право звертатися до державних установ рідною мовою.

Сьогодні часто говорять про захист української мови, адже ні для кого не секрет, що вона перебуває у небезпеці. Проте держава майже нічого не робить, аби зміцнити і популяризувати державну мову.

Сто років тому Українська Центральна Рада показала приклад того, як державі потрібно боронити державну мову, ухваливши Закон «Про запровадження української мови у банківській і торговій сфері» (див. у кн. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2-х т. – К.: Наук. думка, 1996-1997).

То чи не пора вже відкинути зайві сентименти та впроваджувати наполегливо і послідовно використання української мови в усіх без винятку сферах слововжитку.