ЧИ ПОЛОНІЗМ СЛОВО «ДЯКА»?

Багато слів, які традиційно вважаються полонізмами або запозиченими за посередництва польської мови, насправді викликають значні сумніви щодо свого походження.

Візьмемо для прикладу слово «дяка», «дякувати». Академічні словники подають його як полонізм, запозичений в свою чергу з німецької мови. Так, у Фасмера читаємо: «дяковать «благодарить», дяка «благодарность», зап., южн. (Даль), укр. (по)дяка - то же, дякувати «благодарить». Через польск. dzięk м., dzięka ж. «благодарность», dziękować «благодарить» (с XIV в.) из средневерхненемецкого dank «благодарность», danken «благодарить».

Слідом за ним 7-митомний «Етимологічний словник української мови» (найбільш повний на сьогодні подібний словник) повідомляє, що слово «дяка … - запозичене з німецької мови через польську».

Проте матеріали інших словників змушують засумніватися в подібній категоричності. Так, наприклад, як випливає із «Словаря русских народных говоров» слово дяка в значенні «благодарность» зустрічається в південно-західних говірках російської мови (з посиланням на Даля), а також у ветлузькій говірці (Костромська губернія).

З тим, що у південно-західних говірках російської мови це слово могло виникнути під впливом української мови ще можна було б погодитися, але ось вже дійсно цікаво, як попало слово «дяка» в Костромську губернію.

Але це ще не все. У зазначеному словнику зафіксовано цілу низку похідних слів з основним, а також семантично близькими значеннями, а саме: «дяканье – «усердное угощение, потчевание» (Калузька, Тверська губернії); дякать – «благодарить, говорить спасибо» (Тверська губ.), «угощать, потчевать» (Калузька губ.); дяковать – «благодарить» (пів-денно-західні говірки, Тверська губ.), «проявлять уважение, кланяться» (Ярославська губ.), «угождать, ублажать» (Орловська губ.)».

    Отже можна стверджувати, що слово «дяка» та похідні від нього існували в українській мові принаймні ще з часів Давньої Русі, тому й збереглися у деяких російських говірках. 

     Більше про хибні полонізми в українській мові можна дізнатися з книги В. Селезньова «Мовні війни: Міф про "зіпсованість" української мови» (http://vivat-publishing.com/knygy/movni-vijni)